Суддя Майдану Царевич намагається здобути ступінь PhD через масштабний плагіат і фальсифікації
Оксана Царевич — одна з найвідоміших суддів Майдану, яка виносила рішення проти активістів. У 2016 році її звільнили, але в 2021 — поновили на посаді в Печерському райсуді Києва. І хоча наразі вона не здійснює правосуддя, проте вже зовсім скоро зможе пройти кваліфікаційне оцінювання та продовжити ухвалювати рішення іменем України.
На шляху до цього вона вже використовує рішення Верховного Суду, який заборонив ВККС проводити співбесіду з Царевич, та органи правопорядку, які тиснуть на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, продукуючи кримінальні провадження та здійснюючи обшуки в Комісії.
Тепер Оксана Царевич претендує не лише на продовження суддівської кар’єри, а й на здобуття наукового ступеня доктора філософії, за який нараховують 15% доплати до суддівської винагороди. Царевич робить це, як і раніше, цинічно і безкарно — завдяки плагіату, фальсифікаціям та круговій поруці.
Не можеш побороти корупцію — очоль її!
Читайте по темі: Сили оборони відбили на фронті 216 атак противника
Мабуть, таким твердженням керувалася суддя Царевич, коли обирала тему майбутньої дисертації — Фундація DEJURE та Антиплагіатна ініціатива “Дисергейт” провели аналіз “наукової” роботи судді Царевич.
Перший і найбільш очевидний обман — це сама наукова робота. Дисертація Царевич є масштабним прикладом академічного плагіату, при чому — зробленого, схоже, за участі її ж наукового керівника, доктора юридичних наук Євгена Легези. Розберемо факти, які на це вказують.
Чужі статті — під власним прізвищем
Усі (без винятку!) її наукові публікації раніше вже були опубліковані іншими авторами. Наприклад:
«Особливості контролю під час надання публічних послуг як напрямок запобігання корупції» (2022 рік) ідентична публікації Олександра Коліуша (2019), науковим керівником якого був Легеза. Незначні відмінності тільки в назві.
«Зарубіжний досвід запобігання корупційних ризиків у сфері надання публічних послуг» (2022) повністю збігається з підрозділом 3.1 дисертації Коліуша 2020 року, включно з висновками.
«Особливості сутності корупційних ризиків у сфері надання публічних послуг» (2022). У цю статтю був скопійований підрозділ 1.1 дисертації Коліуша повністю.
«Дотримання критеріїв надання публічних послуг як один із інструментів запобігання корупції» (2023) є дослівним дублем публікації Легези у співавторстві з іншою викладачкою. Для повторної публікації вигадали нову назву, але сам текст статті залишився незмінним.
Отже, текст всіх статей Царевич є повністю скопійованими працями інших авторів без жодного власного внеску.
Крадені тези — з ідентичними фразами
Те саме стосується її тез конференцій.
Наприклад:
«Принцип юридичної відповідальності суб’єктів публічної адміністрації під час надання публічних послуг як напрямок запобігання корупції» (2023). Ці тези в ідентичній редакції вже були у Коліуша в 2019 році. Єдина відмінність — у назві Царевич, адже там додали слова “як напрямок запобігання корупції”.
«Удосконалення системи інформаційного забезпечення запобігання корупції під час надання публічних послуг» (2023). Це дослівна копія фрагмента з праці того ж Коліуша (2019), починаючи з передостаннього абзацу сторінки 45 та до 47.
«Щодо запобігання корупції щодо надання публічних послуг на муніципальному рівні» (2023). Ці тези теж раніше були опубліковані вже іншим дисертантом Легези у 2020 році.
Плагіат в анотації
Навіть анотація дисертації — документ, який в ідеалі повинен стисло викладати власну наукову новизну та методологію — майже повністю складається з запозичень. Наприклад:
абзаци першої частини анотації Царевич ідентичні текстам з дисертацій Коліуша та статей Легези;
фрази перефразовані мінімально або навіть не змінені;
новизна рівня “уперше”, “удосконалено”, “дістали подальшого розвитку” — всі ці формули просто скопійовані з інших дисертацій.
Продемонструємо дослівні та перефразовані (підкреслені штрихами) збіги всього лише в перших п’яти абзацах анотації:
Дисертація як копіпаст
Детальний аналіз повного тексту показує: усі частини наукової новизни, теоретичної значущості й методології запозичені з інших праць — або самого наукового керівника, або його інших аспірантів. Наприклад:
“наукова новизна рівня “уперше” повністю збігається з пунктами дисертації О.Л. Коліуша;
рівень “удосконалено” складається зі статті 2013 року іншого автора та з тексту дисертації І.А. Гончарової (2017) науковим керівником якої теж був Є.О. Легеза.
“Дістали подальшого розвитку” в дисертації Царевич повністю скопійований завершальний абзац першого розділу з дисертації 2017 року іншої авторки та частково висновок з тез Є.О. Легези.
Отже, дисертація Царевич не має наукової новизни та наповнена усвідомлено сплагіаченим текстом.
«Більшість запозичень здійснено із наукових робіт її наукового керівника та його пошукачів, які захистилися раніше. Тобто науковий керівник не тільки не контролював якість і самостійність роботи пошукачки, а допустив запозичення із власного доробку, що характеризує його, як мінімум, непрофесійним, а, як максимум, академічно недоброчесним.
Аналогічна ситуація із членами разової спецради по захисту та дотичними до нього.
Отже, випадок Царевич свідчить про наскрізну академічну недоброчесність середовища, в якому вона здобула науковий ступінь».
— Світлана Благодєтєлєва-Вовк, координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт».
«Навчання» на доктора філософії за 1,5 року
Закон України «Про вищу освіту» встановлює, що здобувач повинен провчитися на аспірантурі 4 роки, аби здобути ступінь доктора філософії. Освітня ж складова має становити 30-60 кредитів ЄКТС. Тобто, за 4 роки на аспірантурі суддя Царевич повинна була цілеспрямовано навчатися не менше 900, а можливо навіть 1800 академічних годин.
Царевич “опанувала” все це з 1 травня 2023 до 12 листопада 2024 року — менше ніж за півтора року, працюючи паралельно суддею Печерського суду повний день. Такого “успіху” не демонстрував ще жоден чесний український аспірант.
І хто, як не науковий керівник, “оцінював” виконання освітньої програми? Та й загалом 12 осіб на засіданні кафедри визнали наукову зрілість Царевич — всі за!
Читайте по темі: DOGE Ілона Маска «у певний момент» припинить існування, — Трамп
«Згідно документів, пані Царевич опанувала освітню програму за півтора року, тоді як лише кожен п’ятий аспірант захищається протягом навчання в аспірантурі.
Проте, вона була пошукачкою, тобто поєднувала навчання, написання дисертації із основною роботою. Для мене, як для науковиці, очевидно, що за такий короткий термін неможливо самостійно виконати не тільки змістовні, але і формальні вимоги.
Всі її фахові публікації містять академічний плагіат, тобто взагалі не можуть зараховуватися як авторський доробок. Іншими словами, у неї відсутні фахові публікації.
Аналогічна ситуація із частиною робіт, пов’язаних із апробацією на конференціях. Їх також не можна зараховувати до її доробку.
І вишенька на торті – академічний плагіат в анотації до дисертації, зокрема, у формулюванні наукової новизни. Це один із найбільших наукових гріхів, оскільки науковець працює саме для отримання нових наукових результатів та прирощення знання».
— Світлана Благодєтєлєва-Вовк, координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт».
«Впровадження» неіснуючих результатів
Загалом докторам філософії не обовʼязково додавати до своїх дисертацій результати дослідження. Проте, вочевидь, щоб надати своїй роботі показової корисності, Царевич додала акти «впровадження» результатів:
в Університеті митної справи та фінансів (далі — УМСФ);
у Печерському райсуді міста Києва.
Проте члени комісії УМСФ засвідчили впровадження неіснуючих результатів публікацій. Складалася ця комісія з тих самих осіб, які брали участь у захисті: рецензент Дмитро Приймаченко, голова ради Павло Лютіков, керівник Євген Легеза. До того ж текст впровадженого “дослідження” раніше вже був опублікований іншими авторами (наприклад, викладачкою Т.П. Мінкою).
Також цінність у роботі неіснуючих наукових доробок Царевич засвідчив голова Печерського райсуду Руслан Козлов.
Отже, суддя Царевич не є авторкою жодної з приписаних їй наукових публікацій, анотації до дисертації та майже всієї дисертації, вона не могла поєднати швидке навчання в аспірантурі з роботою на посаді судді, а поважна комісія ще й засвідчила впровадження неіснуючих результатів наукової роботи. Дисертація Царевич є очевидно зробленою на замовлення за участі її наукового керівника Є.О. Легези та за ймовірного сприяння керівництва закладу державної освіти “Університет митної справи та фінансів”.
Що з цим можна зробити?
Фундація DEJURE та Антиплагіатна ініціатива “Дисергейт” звернулися до ректора Університету митної справи та фінансів Дмитра Бочарова із заявою про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня доктора філософії Царевич Оксани Ігорівни. У цій заяві детально описані основні епізоди копіювання чужих робіт для судді Царевич.
10 червня 2025 року надійшла відповідь від ректора Бочарова, що створено комісію з перевірки порушення Порядку присудження ступеня доктора філософії Царевич.
Ректорська комісія вже на засіданні 20 червня має дати оцінку порушенням процедури захисту дисертації Царевич. І підготовка до цього засідання авторами плагіату більш ніж ведеться.
Підміна раніше опублікованих наукових робіт вже після скарги
У Фундації DEJURE не очікують, що надані ними докази зможе побачити ректорська комісія. Навпаки, інформація про плагіат Царевич вже потрапила у розпорядження “авторки” та виконавців її дисертації. Світлана Благодєтєлєва-Вовк у своїх публікаціях неодноразово зазначала, що виконавці замовних дисертацій — це не окремі особи, а цілі “токсичні мережі” охочих до корупційного заробітку в освіті.
У випадку судді Царевич ця мережа після скарги вже встигла підмінити всі 4 скопійовані для неї статті новими текстами, зберігаючи старі назви.
Особливості контролю під час надання публічних послуг як напрямок запобігання корупції. Наше право. № 4. 2022. С. 38-43 (у вебархіві інша публікація станом на 03.05.2025, що копіювалася зі статті Коліуша)
Зарубіжний досвід запобігання корупційних ризиків у сфері надання публічних послуг. Law. State. Technology, 3, 2022. 41-46 (за посиланням стаття вже не доступна, а у вебархіві вона наявна станом на 13.06.2025, що копіювалася з дисертації Коліуша).
Особливості сутності корупційних ризиків у сфері надання публічних послуг. Право.ua. № 4, 2022. С. 75-82 (у вебархіві інша публікація станом на 03.05.2025, що копіювалася з дисертації Коліуша)
Дотримання критеріїв надання публічних послуг як один із інструментів запобігання корупції. Law. State. Technology, 1, 2023. С. 50–55 (за посиланням стаття вже не доступна, а у вебархіві вона наявна станом на 13.06.2025, що копіювалася зі статті наукового керівника у співавторстві з іншою викладачкою).
З цікавого, оригінальні матеріали першої та третьої статті були створені о 10 та 12 ранку (звичайний робочий час), а от “оновлені” файли заливалися о 21:09:29 та 21:58:07, як бачимо, робота велася в нічний час. Схоже, дату оновлених файлів виставили вручну, а за час, вочевидь, забули.
Тобто за тиждень після звернення до ректора встигли переробити всі 4 наукових статті. Два оновлених тексти вдалося завантажити файлом з тим же числом (тільки в нічний час), інших два файли просто видалили й “оновлені” статті завантажили вчора вранці.
Підміна вже опублікованої роботи в системі наукового журналу може містити ознаки кримінальних правопорушень, зокрема:
– порушення авторського права (ст. 176 КК України), якщо йдеться про привласнення чужого твору або приховування плагіату;
– підроблення офіційного документа (ст. 358 КК України), якщо змінюються дані про дату публікації, авторство або інші істотні відомості;
– шахрайство (ст. 190 КК України), якщо підміна здійснюється з метою одержання неправомірної вигоди — наприклад, наукового ступеня та відповідних доплат.
Такі дії підривають довіру до наукової спільноти та мають отримати належну правову оцінку.
Що далі?
Навряд освітня “токсична мережа” зупиниться на скоєному, адже тоді доведеться відповідати, можливо навіть посадами. Суддя Царевич власними діями дала відповідь на запитання, чому за допомогою рішень нереформованого Верховного Суду вона забороняє ВККС перевіряти факти її недоброчесності після 2016 року. Будемо спостерігати, чи Верховний Суд і цього разу врятує свою колегу з халепи.
Джерело: Фундація DEJURE
Распечатать
